ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ (з давньогрецького «гастрит» – шлунок, «ентерон» – кишківник, «логія» – наука) – розділ медицини, що вивчає шлунково-кишковий тракт (ШКТ) людського організму, його будову і функціонування, захворювання та методи лікування.
Розділ гастроентерології, що вивчає печінку, жовчний міхур, жовчні шляхи, їх будову і функціонування, захворювання та методи лікування називаєтся гепатологія.
Проктологія – вивчає кишківник та його захворювання. Колопроктологія займається відділами товстого кишківника.
Неправильне харчування, зловживання алкоголем, постійні стреси, погана екологія, прийом лікарських препаратів та інші фактори вкрай негативно позначаються на стані і роботі травної системи. Так, багатьма захворюваннями шлунково-кишкового тракту зараз страждають не тільки люди похилого віку, а й молоді люди, також все частіше зустрічаються хронічні форми. Ситуація ускладнюється ще й тим, що більшість пацієнтів при появі перших ознак хвороби займається самолікуванням, замість того, щоб звернутися за допомогою до лікаря-гастроентеролога. Однак самолікування може ще більше нашкодити і спровокувати безліч ускладнень, небезпечних для здоров'я і життя пацієнта.
Своєчасне звернення до фахівця і правильно призначене лікування допоможуть швидко і ефективно вилікувати хвороби шлунково-кишкового тракту на ранніх етапах розвитку, так пацієнт може продовжувати вести звичний спосіб життя.
ГЕПАТИТ С
За даними ВООЗ близько 150 млн осіб у всьому світі заражені вірусом гепатиту С. Висока вірулентність, латентний тривалий перебіг захворювання до початку проявів цирозу, висока частота ускладнень разом з відсутністю (до недавнього часу) доступних високоефективних препаратів роблять дане захворювання дуже небезпечним. У значного числа пацієнтів з хронічним гепатитом С розвивається цироз або рак печінки. Смертність від гепатиту С становить більше 500 тисяч чоловік щорічно.
Генотип 1 — найбільш частий генотип вірусу гепатиту С у світі. На нього припадає 46-60% випадків захворювання. Субтип 1b більш поширений в Європі (приблизно 50% випадків ВГС). На євразійському континенті субтип 1b більш поширений у Східній Європі і в Азії з перевагою в країнах Південної Європи і постсоціалістичних країнах, крім Польщі, у тому числі в Україні.
На 2013 рік в Україні, за оціночними даними ВООЗ, налічувалося 998 850 інфікованих ВГС, що становило 2,2% населення, і наша країна перебувала за захворюваності ВГС на 7-му місці в Європі і на 17-му у світі.
В даний час в Україні є лікування згідно з останніми міжнародними стандартами, які прийняті в країнах Євросоюзу та США.
Варто зазначити, що в останніх рекомендаціях Європейської асоціації з вивчення хвороб печінки (EASL), прийнятих 2016 року, рекомендуються тільки безінтерферонові схеми лікування пацієнтів з хронічним гепатитом С (софосбувір, ледіпосвір, даклатасвір, велпатасвір), які більш безпечні та ефективні, ніж схеми із застосуванням пегілірованого інтерферону, які використовувалися протягом попередніх 11 років.
Хто найчастіше хворіє на гепатит С?
Гепатитом С найчастіше хворіють молоді люди. Однак «вік» інфекції поступово зростає.
Більше 170 млн. населення Землі уражено хронічним гепатитом С. Щорічно заражається 3-4 млн. чоловік. Захворювання поширене в усіх країнах, але нерівномірно.
Де можна заразитися вірусом гепатиту С?
- Заразитися можна при виконанні пірсингу, татуювань – у відповідних салонах. Однак за статистикою частіше заражаються в тих місцях, де відбувається спільне вживання ін'єкційних наркотиків.
- Високий ризик зараження в місцях позбавлення волі.
- Медперсонал може заразитися на роботі (в лікарні, клініці) при травмі під час роботи з інфікованою кров'ю.
- Гемотрансфузії (переливання крові) в даний час рідко служать причиною інфікування пацієнтів, їх внесок становить не більше 4%.
- Раніше гепатит С характеризували як «посттрансфузійний». Ризик зараження при медичних маніпуляціях може зберігатися в країнах, що розвиваються. Якщо грубо порушуються санітарні норми, то місцем зараження може стати будь-який кабінет, де виконуються медичні маніпуляції.
- Нерідко при гепатиті С встановити точне джерело інфікування не вдається.
Чи відбувається передача гепатиту С при звичайних побутових контактах?
Гепатит С не передається повітряно-крапельним шляхом (при розмові, чханні, зі слиною та ін.), при рукостисканні, обіймах, користуванні загальним посудом, їжею або напоями. Якщо в побуті відбулася передача інфекції, то при цьому обов'язково має місце попадання частки крові від хворого або носія вірусу гепатиту С в кров людини, що заразилася (при травмі, порізі, через садини та ін.).
Хворі і носії вірусу гепатиту C не повинні бути ізольовані від членів сім'ї та суспільства, їх не слід обмежувати або створювати особливі умови в роботі, навчанні, догляді за ними (діти, літні особи) лише на підставі наявності інфекції.
Спеціалізація відділу гастроентерології Інституту:
- хронічний гепатит С (софосбувір, даклатасвір, ледіпасвір, велпатасвір)
- гепатити та цирози вірусного (B, D, TTV...), токсичного, аутоімунного походження
- ерозивно-виразкові захворювання шлунково-кишкового тракту, Helicobacter pylori
- хвороби підшлункової залози (панкреатит, кісти, патологічні стани іншого типу)
- захворювання товстого і тонкого кишківника (хвороби кишківника, коліти, дуоденіти)
- дисбактеріоз (СИБР)
- паразитарні інвазії, ентероколіти та ін.
До лікаря-гастроентеролога необхідно звернутися при перших симптомах:
- періодичний ниючий або гострий біль в животі
- нудота, блювота
- відрижка, здуття живота
- печія
- відсутність апетиту
- розлади випорожнень
- відчуття тяжкості після їжі
- різкий набір або втрата ваги та ін.